Пятница, 19.10.2018, 07:34





МАРИУПОЛЬСКАЯ ОШ 18

Календарь
«  Октябрь 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031

Статистика

Романенко Наталия Ивановна

с 19.12.2016

Українська мова

5 класи

20.12 – впр.222 (І, ІІ – письмово).

22.12 – п.28 (таблицю  розібрати),  впр.243 (письмово).

23.12 – п.29(розібрати),  впр.251(письмово).

7 клас

20.12 – п.20 ( таблицю  розібрати), впр.224 (письмово  за  зразком).

22.12 – п.21 (правила  вивчити),  впр.239 (І-ІІІ – письмово).

23.12 – п.29(розібрати),  впр.251(письмово).

9 клас

 

20.12 – п.15 (розібрати  правила  й  таблицю),  впр. 159 (Іч.-письмово).

23.12 – п.16, 17 (розібрати  правила  й  таблицю),  впр.173(Іч.-письмово).

Українська література

6 клас 

19.12 - с. 77 (усно відповісти на питання)

9 клас

19.12 -  с. 127-128 (читати)

Зарубіжна література

6 клас

19.12 - с. 122-123 (усно відповісти на питання)

9 клас

20,12

  Особливості романтизму як художнього напряму, його естетичні принципи. Специфіка романтичного світосприйняття.

1.Лекція «Загальні відомості про добу романтизму». 

       На межі XVIII–XIX століть в європейській літературі утверджується новий напрям — романтизм. Головними подіями, що вплинули на його зародження, були 
Французька буржуазна революція 1789–1794 рр. та наполеонівські війни. В. Гюго 
писав: «Письменники XIX століття — діти Французької революції». 
Поразка революції призвела до поширення насильства й терору, перекреслила 
віру в розум, його могутність і силу. Саме цим пояснюється те глибоке розчарування, що охопило багатьох митців і відобразилося в песимісичному тоні та трагічній 
забарвленості їхніх творів. 
   Для розуміння романтизму важливо враховувати, що це був саме ідейний та 
художній рух, тому романтизм змінювався, мав характерні осбливості й у певні 
періоди свого розвитку, і в окремих національних літературах, і в творчості окремих письменників. Але те, що робить романтизм єдиним рухом, пов’язане з його 
прагненням зрозуміти й відобразити всесвітній розвиток історії. Тому головна риса 
романтизму як художнього напряму — усвідомлення прагнення створити узагальнений символічний образ. 

    На розвиток романтизму значний вплив мала ідеалістична філософія, представниками якої були А. та Ф. Шлегелі, Ф. Шеллінг, І. Кант, Й. Г. Фіхте, Й. Гердер. 
Для романтиків характерна увага до внутрішнього світу людини. Вони обстоювали свободу особистості як основу життя. Виступали за щирі людські стосунки, не 
приймали лицемірства, фальші, насильства. 
   З’являється новий тип героятираноборець, бунтар, одержимий «світовою 
скорботою», «несамовитий шукач життєвих насолод». Як правило, це виняткові 
характери, що діють за виняткових обставин.
 
     Невід’ємною особливістю романтичного стилю є символіка, фантастика, екзотика. Письменників цікавить історичне минуле, фольклор, міфологія. 
    Романтична література має свою систему жанрів. Чільне місце серед них по сідають ліричні (балада, елегія, лірична поема, дружнє послання). Серед прозових 
психологічна повість, новела, літературна казка. У цей період створюються жанри роману (В. Скотт, Ж. Санд, В. Гюго), поеми (Дж. Г. Байрон, Г. Гейне, А. Міцкевич), ліричної поезії. 
      Серед найвизначніших представників романтизму слід назвати таких письменників як Дж. Г. Байрон, В. Скотт, Е. Т. А. Гофман, Г. Гейне, А. Міцкевич, Ф. Купер, Е. По та інші. 
   В Україні романтизм відіграв значну роль у пробудженні національної свідомості, обґрунтуванні історичної самобутності народу, його «духу», культурних традицій, мови, літератури. Серед представників романтизму в українській літературі 
слід назвати М. Шашкевича, І. Вагилевича, Я. Головацького («Руська трійця»), 
А. Метлинського, М. Максимовича, В. Забілу, Є. Гребінку, В. Петренка, О. Афанасьєва-Чужбинського та інших. 

2. Робота зі словником літературознавчих термінів
Романтизм (фр. romantiste) — літературно-мистецький напрям, якому притаманні інтуїтивно-чуттєве світосприйняття, увага до внутрішнього світу людини, 
неприйняття буденності, звеличення «життя духу», конфлікт мрії та дійсності, за- хоплення несвідомим, таємничим, фантастичним, ірраціональним, звернення до 
фольклору та національної міфології. 

3.Тези «Основні риси романтизму». 
1. Конфлікт із навколишньою дійсністю. 
2. Цінність людської особистості, розуміння її унікальності. 
3. Увага до внутрішнього світу людини. 
4. Віра в творчі сили особистості. 
5. Новий тип героя — тираноборець, бунтар, одержимий «світовою скорботою». 
6. Прагнення до краси. 
7. Захоплення несвідомим, таємничим, ірраціональним. 
8. Широке використання символіки, фантастики, екзотики. 
9. Звернення до фольклору та національної міфології. 
10. Увага до національної історії. 

4. «Романтизм у малярстві» 
   Для романтичного стилю у малярстві характерні перевага живописного начала над лінійним, колориту над малюнком, всілякі ускладнення, навіть хаотичність композиції, драматизація життя, зіткнення зустрічних напрямків руху. 
   Художники, обираючи теми для своїх творів, зверталися до незвичайних, драматичних моментів історії, їх цікавили героїчні легенди, екзотичні країни, люди 
із сильними характерами та вольовими вчинками. Романтиків також приваблював контраст між вічною, величною природою і бентежною душею самотньої 
людини. Для них природа стала тим омріяним притулком, де вони шукали захисту 
від тривог реального життя. 
    Серед художників-романтиків слід назвати Т. Жеріко, Е. Делакруа (Франція), К. 
Д. Фридріха (Німеччина), Дж. М. В. Тернера, В. Блейка (Англія), Ф. Гойя (Іспанія), 
О. Кіпренського, К. Брюллова, І. Айвазовського (Росія), І. Сошенка, О. Сластіона 
(Україна). 

5. «Романтизм у музиці». 
     Романтизм знайшов широке відображення і в музиці. Особливо у творчості 
Р. Шумана, Ф. Шуберта, Ф. Шопена, Ф. Ліста, Р. Вагнера. 
Елементи романтизму виявилися у творах українських композиторів С. Гулака-Артемовського та М. Лисенка. 

6. Закріплення  вивченого  матеріалу . 
— Які події суспільно-політичного життя стали поштовхом до появи романтизму? 
— Дайте визначення романтизму. 
— Визначте основні риси цього напряму. 
— Назвіть найвідоміших митців-романтиків. 

 ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ 
Скласти,  записати  (або  роздрукувати  й  вклеїти)   в  зошит  конспект лекції ,  вивчити  його.

 Прочитати казку-новелу Е. Гофмана «Крихітка Цахес на прізвисько Циннобер».

Презентация
Смотреть еще презентации из раздела Литература

21,12 

Е. Т. А. Гофман. «Крихітка Цахес на прізвисько Циннобер» — шедевр романтичної казки-новели. 

1. Лекція 
    Одним із яскравих представників романтизму у німецькій літературі був 
Е. Т. А. Гофман — талановитий митець, твори якого викликають зацікавленість й у 
сучасних читачів. 
    Народився Ернест Теодор Вільгельм Гофман 24 січня 1776 року в Кенінгсберзі 
у родині адвоката. Він рано став сиротою й виховувався у родині свого дядька. Маючи від природи нахил до мистецтва, юнак змушений був за традицією та наполяганнями дядька обрати фах юриста. Після закінчення правового факультету Гофман почав службову кар’єру юриста, яка стала для нього тяжким ярмом. Службові обов’язки він виконував сумлінно, а увесь вільний час віддавав мистецтву. Гофман не став відомим юристом, зате залишив помітний слід у літературі, музиці, живописі, музикальній драматургії, критиці. 
      Особливе місце у духовному світі Гофмана займала музика. Письменник писав: 
«Можливо, музика є таємничою мовою того далекого царства духів, дивовижні звуки якого, знаходячи відгук у нашій душі, пробуджують її та поривають до цікавішого життя». Його улюбленим композитором був Моцарт. На честь свого кумира Гофман навіть змінив своє третє ім’я на Амадей. 
      Та світову славу йому принесла література. Літературну діяльність Гофман почав досить пізно (коли йому виповнилося майже 36 років), але вона була надзвичайно плідною. Митець писав багато і швидко. З-під його пера з’являються фантастичні 
казки й повісті («Золоте горнятко», «Лускунчик», «Володар бліх», «Королівська на -речена» та інші), роман «Еліксир диявола», оповідання «Майстер Мартін», «Наріжне 
вікно», сатиричні шедеври «Крихітка Цахес», «Житейська філософія кота Мурра». 
Помер Гофман 25 червня 1822 року. На надгробку письменника викарбувані 
слова: «Тут похований Е. Т. А. Гофман, що народився 24 січня 1776 року і помер 
у Берліні 1822 року. Він був однаково чудовий як юрист, як поет, як музикант, як 
живописець». У цих словах багато іронії — іронії гіркої долі талановитої людини. 
   Літературна спадщина Гофмана різноманітна: романи, казки, новели, есе, критичні статті, лібрето до своїх музичних творів. 
   Світ Гофмана — це особливий художній світ, створений могутньою фантазією 
автора. Майже завжди в центрі уваги письменника протистояння двох світів — ро-мантичного і буденного, ілюзорного і реального. Герої Гофмана теж поділяються на 
два табори — філістерів і ентузіастів

2. Словникова робота. 
Філістер
(нім.) — самовдоволена й обмежена людина з вузьким, обивательським світоглядом і святенницькою поведінкою. 
      Філістерів, на думку Гофмана, більшість, вони цілком задоволені життям і реальністю, не знають ніяких високих поривань. Вони володарі і мешканці світу реального, де цінуються життєві блага, а все інше нічого не важить
       Філістерам Гофман протиставляє ентузіастів. Вони живуть наче в іншому вимірі, світ їх набагато ширший, складніший і прекрасніший. Над ними не мають влади ті 
життєві блага, що хвилюють філістерів. Глибока духовність і щире відчуття краси 
— ось їхні визначні риси.
Але справжніми ентузіастами їх робить те, що вони стають на захист духовності, борються проти обмеженості сприйняття світу філістерами
    Найпомітніше місце у творчій спадщині Гофмана посідає казка-новела «Крихітка Цахес на прізвисько Циннобер» (1819 р.) 
    Казка — жанр народної творчості, епічний, оповідний, сюжетний художній 
твір про вигадані події та явища, що сприймаються і переживаються як реальні. 
   Для неї характерні :

  1. 1)  традиційність структури і композиційних елементів (зачин, кінцівка),
  2. контрастне групування дійових осіб,
  3. відсутність розгорнутих описів природи і побуту

    Новела (італ. novella, букв.— новина) — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою 
та яскраво вимальованою дією.

   Новелі властиві:

  1.  лаконізм,
  2.  сюжетна однолінійність, 
  3. зведення до мінімуму кількості персонажів,
  4. яскравість і влучність художніх засобів. 

Домашнє завдання

1.Записати  в  зошит  тему,  виписати  матеріал  з теорії  літератури,  виділений  жирним  шрифтом.

2.Дібрати цитатний матеріал для характеристики образу Цахеса. Підготувати 
розповідь про цього героя. Повторити теоретичний матеріал поняття «романтизм».

 

Для самоосвіти 9 класи

19.12

Сентименталі́зм

У другій половині XVIII — на початку XIX століття в європейських літературах, надто англійській, французькій і російській, розвивається особливий стиль – сентименталізм (франц. почуття, чутливість). Найменування стилю утвердилося завдяки твору англійського письменника Лоренса Стерна «Сентиментальна подорож Францією та Італією» (1768).

Визначальні ознаки сентименталізму такі.

♦ Зосередження уваги на внутрішньому світі людини, перебільшених почуттях, відстоювання свободи пристрастей.

♦ Завдання літератури – збуджувати в читача глибокі переживання, схвильованість, ш;об збагачувати його духовний світ, облагороджувати характер і спосіб життя.

♦ Об’єктом зображення у творі обиралися такі події, які могли зворушити читача: нещасливе кохання, утиски й переслідування героя, страждання самотньої людини, нерідко – смерть. У тканину твору вплітаються такі мотиви, як любов з першого погляду, довічна вірність закоханих, передчасна смерть від туги за дорогою людиною тощо.

♦ Головні герої сентиментальних творів  ідеальні, позбавлені найменших негативних рис. При цьому вони переважно не аристократи, а вихідці з народу, найчастіше селяни та міщани, до того ж не бідні, тобто їхні страждання пов’язані не зі злиднями, а з душевними переживаннями.

♦ Літературну мову сентименталісти очистили від архаїзмів, холодного пишнослів’я, спростили синтаксис. Чимало запозичили з фольклорної мови.

♦ Тон викладу найчастіше елегійний або меланхолійний, коли йдеться про позитивних героїв; гумористичний чи й сатиричний – коли про негативних. Найхарактерніший художній засіб – літоти (пестливо-зменшувальні слова). Особливу роль у тексті відіграє пейзаж, переважно сільський, у літню чи весняну пору.

♦ Улюблені жанри сентименталізму — подорожні записки, родинні, психологічні романи (епос); з лірики – eлeгiя, ідилія, послання; з драматичного роду – міщанська драма.

♦ Посилюється зацікавлення фольклором, з якого переймають теми, сюжети, образи, художні засоби. Ця риса, а також етнографізм особливо характерні для українського сентименталізму.

   Чимало дослідників виділяє сентименталізм в окремий напрям. Проте доцільнішим видається розглядати його як особливу течію класицизму. Адже цей стиль в основному зберігає класицистично-просвітницьке світосприймання.

Серед найвідоміших  зарубіжних зразків сентименталізму – «Памела», «Клариса Ґарло» Семюеля Річардсона, «Юлія, або Нова Елоїза» Жан-Жака Руссо, «Страждання молодого Вертера» Йоганна Вольфґанґа Ґете, «Бідна Ліза» Миколи Карамзіна.

В українській літературі сентименталізм виявився слабко (насамперед у кількох творах Григорія Квітки-Основ’яненка – «Маруся», «Сердешна Оксана», «Щира любов»). Досить швидко він переріс у романтизм. Хоча елементи цього стилю проглядаються і в «Наталці Полтавці» Івана Котляревського, і в творах поетів-романтиків (Миколи Костомарова, Амвросія Метлинського, Маркіяна Шашкевича, у молодого Тараса Шевченка, в доробках Марка Вовчка, Івана Нечуя-Левицького, Бориса Грінченка, Олександра Олеся, Михайла Стельмаха, Олеся Гончара та ін.). Це пов’язано зі специфікою української душі – надзвичайно емоційної,  схильної до сентиментальності.

Д/З:  скласти  конспект  статті  й  записати (або  роздрукувати  і  вклеїти)  в  зошит.

23.12                                              Практичне заняття . Визначення жанрового різновиду епічного твору. Аналіз епічного твору

Ідейно-художній аналіз повісті Г. Квітки-Основяненка «Маруся»

Історія створення:

 Повість надрукована повістю у 1834 роцi у книжцi «Малоросійських повістей... » . Вона стала першим i найпонулнрнiшим твором серед сентиментальних повiстей Квітки. «Маруся була написана, як аргумент того, що українською мовою можна описати гаибокий i складиий свiт людських почуттiв i  філософських переконань.

Над  текстом повiстi письмеииик працював багато — як нi над одним зi своїх творiв. ГIереробляв окремi мiсця, додавав чи змi­нював епiзоди, портрети й пейзажi, шліфував мову. Дуже згодилися давиi й иовi записи прислiв'їв, приказок, весiльних пiсень, охоронних голосiнь.

Надто хвилювався Григорiй Федорович за долю своєї «Марусі», як  її сприйме читач? Чи ие  знайдуться хулителі й недоброзичливці, які почнуть кепкувати з нашої мови? Адже багато хто з «учених та освiдчених» вважав, що українською мовою крім лайки й жартів, нічого не можна створити. Та побоюванняавтора були марні: повість справила велике враження на чит( з народу і передової інтелігенції. Перекладена самим автором сійською мовою і надрукована в журналі «Современник», і в Росії користувалася великою популярністю.

Тема: зображення життя і побуту українського нації к. XVIII — поч. XIX ст., відтворення його душевної краси і високої моральної чистоти.

Ідея: засудження соціальної нерівності, що стає на перешкоді щасливому життю героїв, уславлення гуманізму, щирості, доброти, палкого почуття кохання.

Основна думка: закохані не можуть одружитися через загрозу солдатчини та бідність нареченого.

Жанр: сентиментально-реалістична повість.

Повість — епічний прозовий твір, який характеризується , однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих лик, і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням.

Ознаки сентименталізму: письменник наділяє Марусю й Василя надмірною чутливістю й душевною вразливістю, вводив у повість мотиви віщування серця, смерті з туги за коханим; у зображенні Марусиного батька виявилося прагненя Квітки показати, життя селянина в прикрашеному вигляді. Василь, як і Маруся| зображений ідеально як зовні, так і внутрішньо; герої закокохуються з першого погляду, не можуть жити одне без одного.

Ознаки реалізму: змалювання картини народного побуту, обрядів і звичаїв; відтворення тяжкого лиха того часу - солдатчини. Устами Наума Квітка-Основ'яненко перший в українській  літературі сказав правдиве слово про гірку долю жінки-солдатки, беззахисність сиріт у тогочасному суспільстві.

Сюжет твору.

В основі повісті — розповідь про неіцасливе кохання дівчинці селянки, дочки заможних батьків, і бідного хлопця-сироти, який є наймитом у купця. На початку твору дається опис ідеального! кохання. Василь і Маруся закохані з першого погляду, мріють про одруження. Але Василь є одиноким сиротою і за тогочасними законами має йти у солдати. І батько Марусі не погоджується на такий шлюб, бо доля незахищеної солдатки на селі важка, За допомогою купця, у якого Василь працював, вдається залагодити справу з рекрутчиною.

Але автор справжні випробування героям своїм залишає надалі. Сподіванням на щасливий шлюб, здається, більш нічого не загрожує. Василь перед весіллям повинен був покинути Марусю.  Дівчина сумувала за нареченим, ходила в гай, де вони зустрічались. Там застудилась, захворіла і померла. Такий удар батьки Марусі, Наум і Настя, перенесли, рятуючись у вірі, молитвах. А от Василь, «письменний», так і не зміг пережити втрати  коханої. Він постригся в ченці в Києво-Печерському монастирі й невдовзі помер з туги за Марусею.

Композиція.

Будова твору своєрідна, відповідає різким змінам сюжетної лінії. Немає у «Марусі» розподілу повісті на частини, тільки спираючи­сь на зміст, можна виділити три частини: позасюжетний вступ, сюжет, моралізаторські висновки.

У першій частині розміщені філософські роздуми автора про сенс життя людини, декларується одна з провідних ідей традиційного народного світогляду — фатальність долі. Тобто життя людини залежить від божої волі (а далі — від бажань начальства), їй треба скорятись, не намагаючись щось змінити.

Г. Квітка-Основ'яненко пропонує простому селянину спосіб життя раба: багато працюй і не про що не думай. Так живуть Наум і Настя.

У другій частині розгортаються дії. Деякі сюжетні зміни повісті виглядають штучно, надумано, зате наслідують ідеї, задекларовані у вступі. Вагомими й важливими елементами сюжету стають талановито написані картини природи, описи народних і обрядів, колоритні репліки й коментарі.

Трагічна розв'язка передує епілогу — третій частині повісті. По суті,  епілог є повчанням, моралізаторською настановою. Наум і Настя після смерті Марусі їдуть до Василя вже в Києво-Печерський монастир. Василь служить там дияконом. Але вони спізнилися, бо коханий Марусі помер, страждання потроху знищували і душу, а тіло він заморив сам нескінченними постами. Саме третя  частина повісті нагадує змістом давньоруський жанр — житійний (опис життя й мук святих). Такі аналогії у повісті цілком виправдані. Жанр релігійної літератури, її морально-дидактичні настанови були дуже близькі авторові.

Експозиція: знайомство з героями твору — родиною Дротів, які жили, віруючи в Бога. Кульмінація: зустріч Марусі з Василем, їх кохання з першого погляду.

Кульмінація: смерть Марусі, її поховання.

Розв'язка: страждання Василя — ченця в монастирі, його смерть через тугу за милою.

Проблематика:

•    батьки і діти;

•    соціальна нерівність;

•    життя і смерть;

•    пошуки щастя.

Характеристика образів твору.
 Маруся.

Інформаційне ґроно щодо характеру та якостей героїні:

·         працьовита;

·         тиха, сумирна, спокійна;

·         шляхетна,чуйна;

·         привітна і ввічлива;

·         чесна, богобоязлива;

·         душевнавразлива;

·         поважаєбатьків;

·         вірна, здатна на щире кохання;

·         цнотлива.

Василь.                                    

Інформаційне ґроно щодо рис характеру та якостей героя.

·         вірність, богобоязливість;

·         працьовитість і наполегливість; щирість,

·         здатність на палкекохання;

·         сирітство і бідність;

·         шанобливе ставлення до людей;

·          розум і зовнішня краса;  чесність і порядність;  

·         скромність і чуйність;

·         дотримання патріархально-родинних звичаїв.

Д/З:  скласти  конспект  статті  й  записати   в  зошит.